Присвячую тим, хто не хотів бути вантажем на плечах рідних
Через вікно не видно осінь,
Не припаде до ніг твоїх.
В суспільстві радість - не морозить.
Окрім старих холодних стріх.
Схід не застав останній подих.
І сонце не закрило вік.
Зробилось інше - смерті коса
Черкнула обрій твоїх літ.
Одне століття - це так мало
Ти мала б жити вічним днем.
А окрім того, у пошанах
Вмираєш хибним вантажем.
Та пам'ять не приймає смерті.
Людина з нами у серцях.
Коли б ми мали спробу втечі
Втекли б - не маючи бажань.
Armis mortem
© Copyright: Ольга Берлинг, 2017
Свидетельство о публикации №217033002505
Свидетельство о публикации №217033002505
Рецензии
