Звязок сьогодення з минулим...

                ЗВ'ЯЗОК СЬОГОДЕННЯ З МИНУЛИМ…

     СВОЇМ розумом сприймаю ту геніальну думку вченого, що зміг так мудро оцінити, в часовому вимірі, всю сутність життєвого шляху:  –  “Тривалість життя людини можна оцінити трьома словами – вчора, сьогодні, завтра! ” І висновок – що було вчора вже не змінити, що буде завтра нам невідомо, тож живимо сьогоденням (вносячи корективи, напружуючи СВОЮ пам'ять). Та все ж дещо, що іноді сповіщають зараз в новинах раптом збуджують МОЇ підвалини пам’яті та нагадують ті часи коли ми працювали до сьомого поту в мирному, НАШОМУ УКРАЇНСЬКОМУ КРИМУ!.. 

     Ці МОЇ роздуми виникли в МЕНЕ в зв’язку з повідомленням з фронту, з лінії бойових дій НАШИХ військ. Прослухав розповідь бійця Атешу про проведену вдалу операцію проти рашистського ворога на аеродромі Кіровське і з задоволенням подивився на пожежу та вибухи на цьому аеродромі. В МОЇЙ пам’яті одразу виплили і той час і події, яким був свідком, коли довелося жити в н. п. Кіровське, а МОЯ злітно-посадкова смуга знаходилася за 50 метрів від огорожі цього найбільшого, в той час, військового, дослідно-випробувального аеродрому СРСР. Навіть в найжахливіших фантазіях не могло виникнути в уяві, що колись цей аеродром буде страшним ворожим об’єктом.

     Згадую – як Я стрімголов вискочив зі СВОГО літака і миттєво здерся на нього, щоб стати свідком посадки радянського літака з вертикальним злетом та посадкою, що виконував таку посадку на спец майданчик буквально за двісті метрів від НАС тільки за бетонним, двохметровим парканом. Це були перші дослідні польоти таких радянських літаків у відповідь на створення таких же  літаків в Англії, в НАТО… І МЕНЕ тішила, радувала та думка, що я один з небагатьох, кому випала честь одним з перших бачити та оцінити досягнення радянського авіабудування… Пройшов час, я прошльопав довгий життєвий шлях, змінилися МОЇ життєві принципи, під впливом страшного сьогодення – зовсім по-іншому згадуються минуле, зовсім по-іншому ТИ бачиш рашиста ( і це абсолютно не залежить від національності та віросповідування вбивці)…

     Ще однією згадкою хотів би поділитися зі СВОЇМ читачем… Одного дня до МОГО літака прибув УАЗ-ик з офіцером-особистом, який не дав розпочати наші авіахім роботи… Попередивши нас про збереження таємниці він таки розповів, що тією ніччю військовий літак з американської авіабази в Турції на малій висоті, кілька раз пролетів над військовим аеродромом (напевно сфотографувавши його з різних ракурсів) і вдало повернувся на Турцію. Того дня ми вже не літали – тільки уважно роздивлялися з СВОГО літака, що творилося на військовому аеродромі… А наступного дня той же офіцер за трьохлітрову банку кримського вина порозповідав НАМ (теж по секрету) скількох офіцерів та солдат взято під стражу… Отакі спомини…