Моi iстории 2009-го. початок лiта

2009-ий, травень-червень, кінець 2-го курсу.
Антон тоді жив через карідор навпроти: єслі открить мої двері з кімнати, вхідні в наш блок - і навпроти такі ж самі двері - буде наскрізно. Я вдома часто збирав
гриби-дощовики і жарили їх або зразу,  або оставляти замороженими, звісно - вже відварені, на новорічні свята, приблизно.
І зимовими вечорами, він напів-п'яним, приходив з Кампуса і других місць до мене: часто взутий - це не харашо і починав своє улюблене:
- Вова, у тебя есть грибы? Я очень люблю грибы. І часто в мене вони були. Я тоже любив гриби - жарені дощовики.
З кінця жовтня, Я став власником Щастя, мій холодильник, це був прекрасний холодильник "Бирюза": Я дав йому нове заслужене ім'я - написав його на всю ширину дверей, обклеїв його красивими наклейками "Тачок" з мультика, який мені полюбився, надав йому скатерть на верх; невисокий - чудова тумба, справний, заколисуючий; Я розморожував його раз в два тижні, рідше - три, протирав і він мені служив справно.
Серед "літа", може в межах 3-го червня:
Я, як завжди: збирався додому в п'ятницю, якраз розморожував холодильник - і залітає Антон з Окорочкам, каже : запихни на виходні.
Показую йому і розказую: розморозка, нікого не буде, найн окорочка!
Він псіхонув на мене, оставив їх зверху і втік.
І Я тоже, довитер, оставив їх таи чи забув про них і поїхав.
Приїхав Я в прекрасний перший жаркий вечір червня: весь натхненний хмарами, видами прекрасного очевидного та з вікна маршрутки, музикою The Verve, на мені новий м'якесенький жовто-білосніжний світер на голе гаряче веснами тіло.
Заношу Я такий свою сумку в блок і до мене сусід по блоку: - Вова  шо ти там зробив з Колею? - мій сусід по комнаті, -
там вже почало вонять!
Заходжу в комнату: Колі немає, форточка відчинена, без сєтки, на холодильнику лежать забуті всіма окорока і там мільйон опаришів і трохи жирних мух! Вонізма - характєрна!
Світер Я не передівав, а тому майже одразу заляпав його свіжою ексгумацією окорокового трупа...
Антон був злий на мене. ми спорили, а він обіжався на мене тиждень-два за ці лапті:
він на мій снобізм, а Я за його упередженість та белаберність.
Через пару тижнів ми все забули, "пройшли".