Взлетает в небо белая птица

***
Коли на сонце зір невзмозі
Підняти, скрутно на душі,
З своєю біллю на порозі
Ти наодинці сядь, в тиші.
*
І дай думкам своїм плисти,
Щоб не втручалися в свідомість.
Життя, не поле перейти,
Не обміняти теж натомість.
*
Думки погані хай пливуть,
І обминають берег щастя.
 А де струмки свій біг беруть,
Там із думками краще бався.
 *
І може, на краю землі,
За незбагненними морями,
Тебе почують вівчарі
Тобі поставленні богами.
*
Своя стезя то найрідніша,
Хоть часом вовком просто вий.
Але ж вона і наймліша,
Бо в ній життя наших дітей.
*
Буває в деяких людей,
Коли збагнеш, то доля й гірша.
Росте подякою речей.
Віра до Бога ще міцніше.
*
Душа в безпеці є глуха.
Через страждання шлях до Бога.
Дзвони дзвонять на всі вітра,
В народі кажуть, як тревога,
*
Не піддаємося  на страх.
То ж маємо терпіння, друзі.
Злітає в небо білий птах,
І майорять маківки в полі.
*
Нехай душа летить до зір,
І серце в такт із небом б'ється.
Тільки в єдинстві буде мир,
І ніжна пісня в тишу ллється.
*
В любові сила, в ній самій.
Де зорі шепчуться, там свято.
Поборе світло чорний гнів,
Нам Бог прощає, як ми також.
*
Реальність радугу зігне,
І вишиванками своїми
Поля безкрайнії вбере
Душа вітрам розправить крила.
***
; Lyuboff  14.01.2026;