Куро-Центризм i вiддаленостi

На прикладі курячого двору. Живе собі світ, його наповнення - живе та предметне, його матерії - курчата та хижаки, смерті, хвороби, біди і все з року в рік, і таких умовних дворів безліч: в Українах,  в Китаях, в В'єтнамах, в Африках, В Америках ітд.

А що ТАМ?.. Щось є Там, за Тим, Наступне?
За курячим двором є Світ, кури це знають. Їх можуть перенести, підселити, вкрасти, випустити - місця завжди будуть. Головне - триматися свого загону, своєї безпечної спальні. Тому, саме через це - гурти курей, з півнями чи без, на заході сонця стрімголов поспішають додомки, в свої спальні, а якщо загубилися - присісти тихо та акуратно, причаїтися і спати до ранку: безпека.
Вдомки її більше, в цих укриттях від небезпек; їжа - це важливо,  але для початку - ЖИТИ, а потім вже ЯК.

Кури розуміють, що не одні такі, що навколо безлічм інших істот: смачних, отруйних, безвредних, своїх, чужих, великих, не таких.
Розуміння світу в курей - в межах їх слуху, пам'яті, зору; пам'ять може осягнути в межах трьох місяців, < чи >. Страх - страх вони можуть пам'ятати і половину свого життя, близько 2-х років; добро та прирученість - 3-5 місяців.

А тепер - Ми: все оце наше... Ми ростимо курей, дбаємо про курчат, ріжемо і смажимо, тішимося півнями, холодцями з них, вгощаємо кістками наших приручених хижаків і всяке таке.
Люди завжди були присутні карті світу курей, з усіма негараздами в господарстві  та лихами.
Кури ж не збираються, неохочі до уявлень помислити про людський Великий світ, діловий та культурний: хоча висотки , піаніно, гольф, автомобілі, аероплани, гвинтокрили і всяке інше існує.
Як зграї курей в дворі помислити про інше? Це невідомий страх, Пугач якого не побажаєш відчути на собі.
...І раптом: під двором зірвалася ракета, а через час рядом проїхала важка техніка, черги залпів з важких вогневих засобів...
Кури, що вціліли, ба - навіть в сусідів, гадки не мають - що породило це лихо, звідки воно прийшло і що там є в тих прийшлих, засилаючих сюди вістки місцях.

Ми можемо жити як годиться і велося здавна і подалі, з нашими турботами та Пугачами, з уявленнями чи без них.
Та ніяк не можна ігнорувати і не рахуватися з Світом над нами, поза нашим курячим баченням.
І якось він, та Невідомість й Незбагненність зашумить над нами, прокатить поруч. І не буде нашої вини в тому, та й немає й наразі - що ми не відаємо про Це.
Але той світ існує: вищий, складніший - а ми для нього тільки кури, хоча нас достатньо було повсюди, в усі людські часи.

Напевно цей роздум, розповідь - це про Фатум, про упередженість в своєму центризмі. Та ні!
Зараз якась сила: індивід, колектив, двір - повні звитяги і лихості, а після обід, через 4 години - наскочить лисиця, куниця, зайву курицю знайде сокира, двір - снаряд, ужасного хижака - повне винищення, відстріл облавою, бо так було рішено, або з технологічних абсурдних причин.
Такі раптові суди чекають на всіх, кожного, повсюди, в незрозумілий, незбагнений нам час.
Коли ж когось розводять раптово в вольєрах, заповідниках, нових селах - тільки для еволюції подальших потреби Тих, хто цим займається

2026-01-25