Рiчка життя

Я зламаною гілкою пливу рікою,
Де тиха течія — як спокій між грозою.
Вона не кине в пітьмі на холодний пісок,
А понесе мене далі — за обрій, за крок.

Річка життя, куди ти несеш мене?
В темну далечінь чи до світлих берегів?
Я мовчу, та душа моя кличе тебе —
Серед тисячі втрачених снів.

Місяць у воді сріблом тихо тремтить,
І наш таємничий шлях обережно світить.
Зорі, мов іскри, у небі горять,
Та їхній танок ховає нічна благодать.

Над річкою коси розпустила верба,
Стоїть одинока, мов тиха журба.
І вітер нічний під забутий мотив
Співає їй ніжно мелодію втрачені сни.

Річко життя, куди ти несеш мене?
Чи знайду я дім серед цих берегів?
Я пливу, хоч не знаю, що жде мене —
Лиш відлуння далеких світів.

Куди я пливу? Де моя гавань?
Відповідь тоне у хвилях давно.
І тільки соловей серед тиші і трав
Співає про те, що було і пройшло…

Я зламаною гілкою пливу рікою,
Та, може, знайду свою тишу з тобою…
І річка життя, крізь пітьму і крізь час,
Колись приведе мене знову до нас…