Х

«Об’єкт Х»

I
«Штампуємо кліше»
 
  Стратосфера навколо фермерської планети ГМО-4 спалахнула ультрафіолетом, коли у неї увійшов міжгалактичний крейсер фалічної форми. На його широченному борті палахкотіли загрозливі літери ГАЛАКТУС. Нижче - розшифровка абревіатури: Генеральна Асамблея Ліберальних Альянсів Космосу Та Урядових Союзів.    
  Зі свого ранчо за незвичайним видовищем спостерігав Гросс-адмірал-регулятор Аннігіляційного Корпусу у безстроковій ментальній відпустці, Максимус Фон Крінж, котрий відчув їхню появу за три парсеки заздалегідь. Ліве вухо героя п’яти воєн, семи революцій та двох подавлених пyтчiв, модифіковане для уловлювання мікрохвильових коливань та чужих виправдань, злегка засіпалося. Вони летіли! Летіли, щоб знову просити його врятувати Галактику. Яка банальність. Галактика міняла уряди частіше, ніж оновлювався інтерфейс його нейролінка, але щоразу вимагала саме його мізків та м’язів. Радше м’язів, бо мізки Гросс-адмірала-регулятора нагадували інструкцію до пральної машини: вони ніби й були, але він жодного разу не вдавався до їхніх послуг. 
  Максимус Фон Крінж зітхнув. Алгоритм дій на випадок «несподіваного повернення легенди» був прописаний у його підкірці ще під час навчання в Академії Високого Пафосу.
  Чоловік рішучим рухом зірвав із себе тактичну майку з нановолокна. Торс Максимуса, загартований у боях із плазмоїдами та суперечкою із кризою середнього віку, заблищав під променями трьох сонць. Кожен кубик його пресу нагадував ідеально рівний блок новобудови на околиці спальної планети Гоголь-14.
  Він вийшов на подвір’я, де лежала купа колод із титанового дуба.
  Взявши важку плазмову сокиру, Максимус прийняв доблесну позу, яка б змусила плакати від заздрості античних скульпторів та авторів еротичних фанфіків. Сокира злетіла вгору. Метаіронія ситуації полягала в тому, що фермерська планета ГМО-4 повністю опалювалася термоядерними міні-реакторами, і дрова Максимусу були потрібні так само, як сучасному айтівцю - підписка на друковану газету «Урядовий кур'єр». Він рубав їх виключно заради цього моменту. Раптом підлетять, а він не зайнятий важкою фізичною працею на самоті? Це зруйнувало б весь наратив.
  Колода розлетілася з сухим електронним тріском, що нагадував звук розірваного пакету з чіпсами під час кіносеансу. Максимус вдавано витер вигаданий піт зі шкіри. Справжній піт у 3026-му році виділяли лише злиденні бідняки чи біороботи, а Гросс-адмірал-регулятор мав вбудований клімат-контроль епідермісу.
  Над пасовищем, де жували штучну траву голографічні корови, з’явилася тінь урядового шатла. Корабель належав Федерації Нових Бюджетів - міжзоряному утворенню, яке розвивалося за принципом класичної корумпованої республіки, де навіть заправку варп-двигуна проводили через тендери у Прозорро-Космос.
  Шатл почав пафосно знижуватися, піднімаючи хмари пилу. Максимус не обернувся. Він замахнувся знову. Драма вимагала, щоб вони заговорили до його спини.
  Трап шатла опустився з таким звуком, наче хтось із зусиллям відкрив іржаву банку простроченого енергетика. З туману дезінфекційних випарів з’явилася постать. Це була полковниця квантового хаосу Марлен Диджитал - жінка, чий погляд міг би охолодити ядро зірки або навіть змусити службу підтримки банку повернути помилково перераховані гроші без зайвих питань. Вона була вдягнена у бездоганний кітель кольору міцного чаю, який заварили втретє. Під пахвою тримала лазерний планшет.
  Максимус Фон Крінж зробив ще один удар. Металева тріска від титанового дуба відлетіла прямо в лобове скло шатла, залишивши мікротріщину ціною у три мільйони міжзоряних гривень. Марлен навіть не моргнула.
- Гросс-адмірал-регулятор Аннігіляційного Корпусу, - її голос прозвучав як повідомлення про списання комуналки. - Батьківщина в небезпеці!
  Максимус повільно опустив сокиру. Його біцепс здригнувся з амплітудою, що ідеально збігалася з коливаннями курсу криптовалют на чорному ринку туманності Андромеди. Він повернувся, демонструючи профіль, вартий того, щоб його карбували на монетах номіналом «Один Лайк».
- Я у відставці, Марлен, - сухо кинув він, дивлячись кудись повз неї, у бік сусіднього сузір'я, де якраз відбувалася сезонна знижка на паливні кристали. - Моя служба закінчилася тоді, коли Генеральний Штаб вирішив замінити тактичний аналіз штучним інтелектом від стартапу, який належав племіннику міністра оборони. Тепер я цивільний. Вирощую голографічний буряк. У мене сезонна алергія на міжзоряний пил і хронічний дефіцит мотивації.
- Максе, не ламай комедію, - Марлен зробила крок уперед, її підбори ефектно цокали по спресованому нано-ґрунту. - Твій буряк не має ліцензії від Мінцифри, а алергію ти вилікував ще під час Битви під Юпітером. Ти потрібен Галактиці.
- Ні, - Максимус пафосно встромив сокиру в колоду. Звук був настільки соковитим, наче хтось закрив кришку новенького ноутбука преміум-класу перед носом у бідного родича. - Я не повернуся. Мій психотерапевт каже, що моє прагнення рятувати світ - це просто сублімація нереалізованого бажання купити електросамокат у підлітковому віці. Я знайшов свій дзен. Зрозумів, що щастя - це усвідомлення того, що ти не пуп Землі, а отже, всі твої епічні життєві факапи - мікроскопічний пил у масштабах неосяжного космосу.
  Марлен глибоко зітхнула.
- Добре, Максе, говоритиму не для протоколу, - її голос упав до шепоту, який зазвичай використовують у відділах кадрів перед масовим скороченням. - Усе набагато гірше. Президент Федерації Нових Бюджетів, Зігмунд Алгоритм XIV, три дні тому перебував на Міжгалактичній Асамблеї Спільної Турботи - ну, ти знаєш цей аналог ООН, де представники трьох тисяч зоряних систем збираються раз на місяць у дорогому спа-готелі на планеті-курорті, щоб висловити глибоку стурбованість з приводу чорних дір і безкоштовно поїсти канапок із синьою ікрою вимираючої риби левіакит.
  Максимус поправив волосся, що розвивалося від штучного вітру його персонального генератора пафосу.
- І що? - іронічно хмикнув він. - Зігмунд Алгоритм XIV знову переплутав фужер для нано-шампанського з банкою, у якій плавав міністр раси шмарклеподібних слимаків?
- Гірше, Максе. У нього поцупили дещо надзвичайно цінне. Викрадено «Об’єкт Ікс». Ну, або «Об’єкт Хе» - тут уже все залежить від того, якою мовою читати маркування на коробці: латиницею чи кирилицею.
  Фон Крінж раптом завмер. Плазмова сокира в його руках видала тихий звук «піу», наче ображений робот-пилосос, який наткнувся на пару капців. Його кубики пресу миттєво перегрупувалися, застигши в оборонній позиції.
- Що за «Об’єкт Хе»? - звужуючи очі, запитав Фон Крінж, і пафос у його голосі став настільки густим, що його можна було б мазати на хліб замість курячого паштету.
- Це секретна інформація, - відрізала Марлен, дивлячись на нього холодними очима ревізора з податкової. - Його необхідно повернути. Задіяно протокол 7987 ДБЖ\П9.
- Невже протокол 7987 ДБЖ\П9?! - Максимус щиро здивувався, і ця емоція відобразилася на його обличчі з чіткістю пікселів на новенькому моніторі. - Це ж означає, що...
- Що ти вповноважений застосовувати будь-які методи отримання бажаного, - жорстко перебила його Марлен. - Навіть ті, які заборонені Женевською конвенцією 22-го століття та правилами модерації коментарів у Фейсбуці.
- Це ж абсолютна влада, - прошепотів Максимус, і куточки його губ сіпнулися у посмішці людини, якій щойно офіційно дозволили не сортувати сміття. - Я можу паркувати зореліт на місцях для вагітних андроїдів? Можу не оновлювати ліцензію на Windows-Galactic? Можу писати правду в коментарях, критикуючи владу, і мені за це нічогісінько не буде? Можу ділити на нуль і змушувати воду текти вверх по водоспаду?
- Роби що заманеться, Максе. Стягуй податки з чорних дір, купуй акції збиткових стартапів, дивись ТікТок без навушників у міжпланетному експресі. Лише поверни «Об’єкт Х».
  Фон Крінж картинно закинув плазмову сокиру на плече, змусивши метал ефектно заблистіти в променях потрійного сонця, прямо як у трейлерах до блокбастеру «Форсаж частина 10456: Повернення голомозого пузана». Герой пройшовся вздовж колод, демонструючи Марлен ідеальну поставу манекенника, який рекламує дорогі ліки від радикуліту.
- Що ж, Галактиці пощастило, що я сьогодні в доброму гуморі, - Максимус закинув голову і зробив паузу, щоб штучний вітер встиг красиво розтріпати його тактичну зачіску. - Я міг би й далі насолоджуватися цим первісним, екологічно чистим нічогонеробленням на самоті з нано-природою. Але цей світ надто крихкий без мого генія. Я згоден. З однією умовою: пальне для мого винищувача ви проведете через Прозорро не як «державні закупівлі», а як «благодійний внесок на розвиток харизми у бухгалтерів бюджетних установ».
  Марлен мовчки кивнула, зафіксувавши умови на планшеті з легким звуком «дзинь», який зазвичай сповіщав про перерахування чергового мільярдного траншу на рахунок прикоритного бюрократа.
 
II
«Пошук причетних. Афродіта-Прайм»
 
  Ядерний винищувач Максимуса Фон Крінжа під назвою «Вбивчий Миротворець» відірвався від нано-ґрунту планети ГМО-4 з таким гуркотом, наче в чаті ОСББ одночасно почали сваритися дві тисячі мешканців. Корабель був пофарбований у колір «радикальний чорний антрацит» - єдиний відтінок, здатний підкреслити екзистенційну порожнечу всередині Гросс-адмірала-регулятора та його непохитну віру у власну неперевершеність.
  Увімкнувши автопілот, герой розвалився в кріслі з біошкіри вимерлих космо-крокодилів і вивів на лобове скло список делегатів Міжгалактичної Асамблеї Спільної Турботи.
  Ці з’їзди завжди нагадували Максу суміш весілля в глибокій провінції та захисту докторської дисертації з астрофізики: усі вдають, що розуміють, що відбувається, але прийшли виключно заради фуршету. Саміти «Спільної Турботи» існували для того, щоб три тисячі гуманоїдів у дорогих костюмах могли три дні поспіль висловлювати «глибоке занепокоєння» зміною клімату та забруднення на планетах, які вони самі ж і продали під сміттєзвалища.
  Максимус гортав профілі політиків, і його нейролінк аж здригався від концентрації токсичності. Політики майбутнього мало чим відрізнялися від політиків минулого - хіба що замість ботоксу вони вшивали собі під шкіру нано-фільтри для автоматичного відбілювання репутації та видалення совісті на апаратному рівні. Це були істоти з бездоганно підтягнутими обличчями, білосніжними вінірами та повною відсутністю емпатії, яку вони успішно заміняли таргетованою рекламою своїх виборчих кампаній.
- Так, подивимося на цих світил міжзоряної дипломатії, - пробурмотів Максимус, ковтаючи протеїновий шейк зі смаком яблучного пюре. - Граф Андроїд-Популіст із системи Ліберальних Офшорів. Прем’єр-міністр коаліції «За Все Хороше» - людина, яка вміє говорити дві години поспіль і не сказати жодного слова правди. І, звісно, представники Планети Вічного Покращення, де податки становлять сто двадцять відсотків, але повітря безкоштовне по парних числах.
  Максимус цинічно хмикнув. Навіть ниці моральні імпланти цих істот не дозволили б їм зробити таку брудну справу, як банальна крадіжка. Політики майбутнього були занадто бридливими для фізичної праці. Вони б ніколи не опустилися до того, щоб особисто лізти до речей Зігмунда Алгоритма IV. Це зіпсувало б манікюр та порушило б три пункти їхньої корпоративної етики щодо нерукостискання з потенційними жертвами.
  Ні, такі виродки діють витончено. Вони б найняли підрядника, провели це як «консультаційні послуги з оптимізації ворожого простору», виплатили б гонорар через крипто-гаманці, зареєстровані на паспорт бездомного клона з туманності Равлика, і обов’язково зняли б з цього тридцять відсотків кешбеку.
- Значить, шукати треба виконавця, - Максимус різко перевів винищувач у режим гіперпросторового стрибка, задіявши протокол 7987 ДБЖ\П9, щоб проігнорувати знаки обмеження швидкості біля космічної митниці. - Хтось із цих моральних виродків найняв професіонала.
  Без кого не відбувається жодної зустрічі політиків вищого рівня? Звісно ж, без ескорту - жінок, не обтяжених моральними забобонами, зате обізнаних про офшорні рахунки своїх клієнтів. Якщо політична еліта Галактики була мізками (корумпованими й деструктивними) міжпланетного суспільства, то ескорт-індустрія була його нервовою системою. Вони знали все: хто плаче після підписання міжзоряних меморандумів, хто приймає нано-депресанти перед дебатами і в чию кімнату найпростіше залізти під час неофіційного афтепаті.
  Тому Максимус Фон Крінж спрямував свій солідний, покритий шаром матового пафосу космоліт до планети повій під назвою Афродіта-Прайм, що затишно розташувалася в туманності Нескінченних Оргазмів.
  Афродіта-Прайм зустріла Гросс-адмірала-регулятора неоновим сяйвом такої потужності, що воно могло б засліпити навіть чорну діру, якби та мала нерозважливість подивитися в цей бік. Атмосфера планети складалася з кисню, парів дорогого парфуму та феромонів, ліцензованих Міжгалактичним Міністерством Насолод. Сюди прилітали втомлені від тягаря влади чиновники, аби на кілька годин забути про виборців, держбюджет і власну нікчемність у компанії істот, чиї біоімпланти були налаштовані на стовідсоткове схвалення будь-якої дурості клієнта.
  «Вбивчий Миротворець» ефектно припаркувався прямо на VIP-платформі головного терміналу, зрізавши крилом голографічний банер із рекламою «Квантового тантричного масажу зі знижкою 15% за промокодом ПОЛІТИК3026». Навіть не глянувши на обуреного паркувальника-андроїда, Максимус активував протокол 7987 ДБЖ\П9 і просто стер штрафний талон із бази даних за допомогою клацання пальців. Абсолютна влада - це коли тобі навіть роботи-прислужники кланяються трохи нижче, ніж запрограмовані.
  Герой знову закинув на плече свою плазмову сокиру, яка в цьому неоновому раю виглядала максимально недоречно, а тому - неймовірно стильно. Його торс, звісно, все ще залишався оголеним, бо одягатися на планеті ескорту означало б продемонструвати невпевненість у власних біологічних активах.
  Охоронці-кіборги з біцепсами розміром із капоти преміальних седанів лише шанобливо притискалися до стін. Протокол 7987 ДБЖ\П9 транслював у їхні нейролінки такий рівень допуску, що спроба зупинити Гросс-адмірала автоматично прирівнювалася б до держзради й видалення облікового запису в усіх міжпланетних банках.
  Він штовхнув важкі двері з рожевого метеоритного титану і переступив поріг особистого будуару королеви повій.
  Це місце виглядало апофеозом міжзоряного кітчу. Стіни були обтягнуті живою біо-шкірою хамелеона, яка змінювала відтінок залежно від настрою власниці - зараз вона переливалася кольором «тривожна фуксія». Замість підлоги тут було силове поле, під яким плавали рідкісні плазмові медузи, що світилися в темряві, наче підсвітка під дном тюнінгованої «дев'ятки» на сільській дискотеці. У кутку тихо дзюрчав фонтан із колекційним шампанським.
  Начальниця планети, легендарна Матильда Силікон, зустріла поважного гостя, сидячи на пафосному левітаційному ліжку. На ній була лише спідня білизна, яка ледь встигала закривати ті частини тіла, що зазнали найбільших капіталовкладень найкращих пластичних хірургів Галактики.
  Сама Матильда була досконалим витвором міжпланетного інжинірингу. Її губи мали такий об'єм, що в разі розгерметизації будуару могли б послужити рятувальними подушками безпеки для невеликого екіпажу. Погляд її модифікованих очей кольору «нефільтрована розпуста» випромінював досвід жінки, яка бачила більше державних таємниць у розстебнутому вигляді, ніж зберігалося в архівах Служби Безпеки Федерації.
  Вона повільно затягнулася електронним кальяном, що випускав хмаринки з ароматом полуничного вина, і оцінююче подивилася на оголений торс Максимуса.
- Фон Крінж, - її голос прозвучав приємно, як шурхіт новеньких купюр, які щойно дістали з банкомату. - Я чула гуркіт твого ядерного корита ще на підльоті до атмосфери. Ти як завжди: багато шуму, нуль такту і прес, яким можна пробивати стіни. Що забув Гросс-адмірал-регулятор у моєму скромному офісі? Якщо ти прийшов закривати мої податкові лазівки, то знай - у мене все задокументовано як «витрати на презентаційні матеріали» для міністерства інфраструктури.
  Максимус ефектно вперся сокирою в підлогу, змусивши плазмових медуз під ногами перелякано шугнути врізнобіч.
- Матильдо, давай без прелюдій, - сухо кинув він, граючи м'язами шиї так, ніби під нею проходив магістральний газопровід. - Мені непотрібні твої податки. Мені потрібен «Об’єкт Хе». Його поцупили в Зігмунда Алгоритма IV на саміті Асамблеї Спільної Турботи. Твої дівчатка забезпечували там культурну програму та психологічне розвантаження вищого керівництва. Хто з них поцупив артефакт?
  Матильда Силікон солодко потягнулася, звабливо посміхаючись. Вправно зняла верхню частину спіднього – ліфчик впав на левітаційне ліжко, і повільно сковзнув шовковими простирадлами вниз на підлогу, наче двогорбий верблюд піщаними барханами.
- «Об’єкт Хе»? - вона підійшла впритул, і від неї пахнуло дорогим синтетичним мускусом та успішними інвестиціями. - Облиш ці шпигунські ігри хоча б на годину, Максе. Ти такий напружений, наче твій прес тримає оборону проти дефолту. Протокол 7987 ДБЖ\П9 дає тобі абсолютну владу, але чи дає він тобі задоволення? Давай укладемо тимчасовий договір про злиття та поглинання. Без ПДВ. Суто тілесні розваги преміум-класу. Мої біо-модифікації сьогодні оновлені до версії Ultra-Pleasure 4.0.
  Фон Крінж навіть не поворухнувся. Його погляд залишався холодним, як заблокований рахунок у швейцарському космо-банку. Він пафосно поправив плазмову сокиру на плечі, змусивши її лазерне лезо пройтися за міліметр від силіконових грудей хтивої королеви.
- Матильдо, ти намагаєшся продати мені те, що поети давнини називали коханням, - цинічно зауважив Гросс-адмірал-регулятор, закинувши голову назад, щоб світло від неону вигідніше підкреслило його вольове підборіддя. - Але ми в 3026 році. Кохання - це застарілий біологічний баг, неефективний розподіл ендорфінів. Його давно пора повністю комерціоналізувати й вивести на ІРО.
- Саме цим я тут і займаюся, дорогенький, - Матильда провела довгим нано-нігтем по одному з кубиків його пресу, вибиваючи легку іскру статичної електрики. - Справжнє кохання - це хаос, збитки і непередбачувані витрати на психологів. Комерціоналізація робить його безпечним. Ти платиш фіксовану ціну за хвилину щирості й отримуєш гарантований кешбек у вигляді зняття стресу. Ніяких токсичних повідомлень о третій ночі, ніяких знайомств із батьками з сузір'я Персея. Тільки чистий бізнес. То як, підпишемо акт прийому-передачі пустощів та пестощів?
  Герой п’яти воєн, семи революцій та двох подавлених пyтчiв засміявся. Звук був настільки сухим, наче на старому лазерному принтері намагалися роздрукувати п'ятсот сторінок тексту без чорнила.
- Твоя бізнес-модель бездоганна, Матильдо, - відповів він, м’яко але рішуче перехопивши її зап'ястя. - Але мій бюджет на душевне тепло закритий ще в минулому кварталі. Протокол 7987 ДБЖ\П9 звільняє мене від сплати за послуги, але я не приймаю благодійність. Мені потрібне ім'я. Хто взяв «Об’єкт Хе»? Якщо ти не скажеш, я визнаю твою планету зоною незаконного збагачення і заблокую тут прийом будь-якої валюти, крім електронних талонів на безкоштовний суп. До того ж я давно усамітнився на фермерській планеті, де майстерно навчився власноруч задовольняти бажання плоті незгірш усіх твоїх дівчат разом узятих. 
  Матильда Силікон ображено зітхнула. Вона зрозуміла, що цей клієнт не купується навіть на акційні пропозиції. Загроза залишитися без валюти лякала її сильніше, ніж раптове підвищення цін на силікон у сузір'ї Оріона.
- Гаразд, Максе, ти просто руйнівник романтичного маркетингу, - вона розчаровано відійшла назад і знову сіла на левітаційне ліжко. - Це була чиста субпідрядна схема. Мене найняла Гільдія Крадіїв. Ці хлопці прорахували все до мілісекунди. Вони легально проникли на саміт Асамблеї, перевдягнувшись офіціантами. Ну, знаєш, ці безликі істоти в метеликах, які розносять галактико-мартіні та космо-мохіто і яких ніхто з вищих чинів ніколи не помітить, навіть якщо ті почнуть цупити ложки прямо зі столу.
  Жінка затягнулася кальяном, випустивши тонку цівку полуничного диму, яка закрутилася у формі знаку долара.
- Схема була проста, як закупівля навушників через Аліекспрес. Поки Зігмунд Алгоритм IV штовхав промову про міжпланетну інтеграцію, я сиділа поруч у VIP-ложі. Коли офіційна частина закінчилася, я почала його пестити. Ну і, звісно, коли президент від задоволення заплющив очі, піддавшись моїм біо-модифікаціям, я акуратно запустила руку під його стілець. Там була невелика валізка з «Об’єктом Ікс». Я витягла її й непомітно передала одному з членів Гільдії, який саме вдавав, що міняє попільничку.
  Фон Крінж напружив біцепс так, що на ньому ефектно заграли бліки рожевого неону.
- Що було всередині? - запитав він, звужуючи очі до стану двох скануючих лазерів. - Що це за об'єкт?
- Поняття не маю, Максе, - чесно зізналася Матильда, знизавши плечима,- Моя комісія залежала лише від факту передачі. Я, звісно, пробувала її відкрити, поки Зігмунд ще перебував у стані заціпенілого екстазу. Але там стоїть кастомний біометричний замок вищого рівня захисту. Він налаштований виключно на відбиток вушної раковини самого Зігмунда Алгоритма IV та кількох його замів. Зазирнути не вийшло. Мої інструменти для манікюру проти такого захисту безсилі.
  Фон Крінж відпустив плазмову сокиру, і вона зависла в повітрі на магнітних стабілізаторах. Ситуація ставала дедалі заплутанішою, прямо як податкова декларація ФОПу третьої групи.
  Максимус пафосно розвернувся і вийшов із будуару. Позаду нього Матильда Силікон продовжувала пускати полуничний дим, абсолютно впевнена, що її бізнес-модель і цього разу вберегла її від міжпланетного правосуддя. Яка наївність.
  Шпигун піднявся на борт «Вбивчого Миротворця», змусивши ядерні двигуни заревти з потужністю скривдженого в коментарях лідера думок. Винищувач вертикально злетів у небо, прошивши рожеву атмосферу планети, і вийшов на орбіту. Відлетівши на безпечну відстань, де неонові бліки Афродіти-Прайм більше не псували ідеальну матовість його обшивки, Максимус завис у космічній порожнечі.
  Він скрушно поглянув на планету крізь броньоване скло. Лічильник живих організмів на панелі приладів ядерного космольоту округлено підрахував, що цієї миті на Афродіті-Прайм перебувало 22 мільярди повій та 18 мільярдів клієнтів. Рівно 40 мільярдів душ, які зараз займалися оптимізацією ендорфінів та підрахунком кешбеку за хвилину пристрасної взаємності.
  Протокол 7987 ДБЖ\П9 був категоричним: ризикувати не можна. Матильда Силікон була занадто інтегрована в інформаційні потоки Галактики. Вона могла попередити спільників із Гільдії Крадіїв на іншій планеті, що найкращий, найceксуальніший і найбільш харизматичний спецагент всесвіту вже сидить на їхньому хвості. Це загрожувало зривом операції державного значення. А Максимус Фон Крінж ніколи не програвав, особливо коли на кону стояла його репутація.
- Нічого особистого, Матильдо, - виправдовувально пробурмотів Максимус, закидаючи голову назад під ідеальним кутом для драматичного кадру. - Просто ринкова зачистка неефективних активів.
  Його доглянутий, засмаглий під трьома сонцями фермерської планети ГМО-4 великий палець ліг на масивну червону кнопку з написом «Оптимізація видатків». Кнопка була захищена прозорою кришкою, яку Максимус відкинув із таким пластиковим звуком, наче зламав тримач для смартфона в дешманському таксі.
  Він натиснув. З нижнього відсіку винищувача безшумно вивалилася термоядерна торпеда класу «Судний день сплати відсотків». Вона на мить зависла в невагомості, а потім маршовий двигун спалахнув сліпучим білим світлом, що нагадувало спалах камери айфона під час нічного селфі. Ракета стрімко пішла вниз, залишаючи за собою ідеально прямий інверсійний слід.
  За кілька секунд Афродіта-Прайм перестала бути неоновим борделем. Планета розквітла зсередини гігантською, ідеально круглою кулею чистої плазми кольору «абсолютне зупинення фінансування». Ударна хвиля миттєво стерла з лиця всесвіту 40 мільярдів організмів - разом із їхніми бажаннями, зітханнями, силіконовими імплантами, звабливою білизною, фонтанами з шампанського та не закритими кредитами за нано-манікюр. Туманність Нескінченних Оргазмів стала ще густішою. До її структури просочився дим від знищеної планети, котра розлетілася у друзки. За ілюмінатором «Вбивчого Миротворця», повільно кружляючи у вакуумі, пролетіло ліжко Матильди Силікон, а за ним - хутряні наручники, шкіряні батоги, їстівна білизна та купа іншого приладдя, призначеного для тілесних задоволень. 
  Максимус навіть не кліпнув. Світло від вибуху сорока мільярдів істот красиво підкреслило рельєф його пресу, відкидаючи на стіни кабіни епічні тіні. Він спокійно вивів на екран координати наступної цілі - бази постачання Гільдії Крадіїв.
 
III
«Клептостибр-3000»
 
  Ядерний винищувач ««Вбивчий Миротворець» вийшов із гіперпростору біля планети Клептостибр-3000. Атмосфера планети була настільки насичена корупційним смогом і шахрайськими схемами, що навіть бортовий комп'ютер Максимуса на секунду спробував оформити на себе швидкий мікрозайм без відома власника.
  Клептостибр-3000 був офіційною резиденцією Гільдії Крадіїв. Тут нічого не виробляли, але тут можна було купити все: від викрадених креслень секретних космольотів до вживаних деталей від андроїдів-пилососів.
  Герой п’яти воєн, семи революцій та двох подавлених пyтчiв ефектно посадив свій винищувач прямо на дах головного офісу Гільдії, зім'явши три супутникові тарілки нелегального телебачення. Завдяки протоколу 7987 ДБЖ\П9 місцева автоматизована система протиповітряної оборони не лише не вистрілила, а й послужливо перевела на крипто-гаманець Максимуса п'ять тисяч бонусних балів на купівлю краденої електроніки.
  Він увійшов до кабінету Голови Гільдії, пафосно вибивши двері ногою. Торс Максимуса, все ще ідеально оголений, увібрав у себе брудний неон Клептостибра-3000, заблищавши, наче капот щойно пофарбованого преміум-седана, який виставили на продаж з приміткою «не битий, не фарбований».
  За столом із пресованого пластику сидів Автолік Гермесович - головний злодюга цієї частини Галактики. Його пальці рухалися з такою швидкістю, що за час, поки Фон Крінж ішов від дверей до столу, Автолік встиг віртуально переоформити право власності на плазмову сокиру Гросс-адмірала три рази, але протокол 7987 ДБЖ\П9 щоразу скасовував транзакцію з помилкою «недостатньо нахабства».
- О, Гросс-адмірал-регулятор! - Автолік Гермесович розплився в посмішці, яка за рівнем щирості нагадувала рекламу послуг стоматолога-бюджетника. Модифіковані очі бігали в різні боки, прораховуючи вартість нано-волокон на тактичних штанях Максимуса. - Ти прийшов перевірити наші ліцензії на кишенькові крадіжки? У нас усе через ФОП, чесно!
  Максимус зробив крок уперед і пафосно вперся руками в його стіл. Кубики пресу загрозливо напружилися, утворивши ідеальну геометричну сітку, що символізувала невідворотність кари за злочини, себто за будь-які дії, які сам Фон Крінж класифікуватиме як злочини.
- Мені плювати на твої ФОПи, Автоліку, - холодно процідив Максимус, - Мені потрібен «Об’єкт Хе», який твої хлопи поцупили у Зігмунда Алгоритма IV за допомогою Матильди Силікон. Валізка у тебе?
  Автолік Гермесович театрально приклав руку до своїх біо-імплантованих грудей, зображуючи глибоку образу.
- Максе, ображаєш професіоналів! Валізка? У мене? Ми ж Гільдія Крадіїв, а не склад тимчасового зберігання речей на залізничному вокзалі Фастова! Так, мої хлопці спрацювали бездоганно. Перевдяглися офіціантами, дочекалися, поки президент заплющить очі від ультра-задоволень Матильди, і вилучили цей високотехнологічний дипломат. Але ми - лише логістична ланка. Чистий аутсорс.
  Він нахилився ближче, переходячи на шепіт, від якого пахнуло дешевою кавою з космо-автомату.
- Я дійсно забрав у королеви повій валізу з «Об’єктом Ікс» чи «Об’єктом Хе», не вбачаю особливої різниці. Але товар вже не тут. Замовлення було анонімним, через міжпланетний даркнет-бот. Годину тому я передав річ посереднику на нейтральній території. Схема закрита, акт виконаних робіт підписаний електронним підписом. Я навіть не знаю, хто кінцевий бенефіціар цієї оборудки.
  Непроханий гість повільно випрямився. Його ліве око злегка засіпалося від обурення.
- Автоліку, якщо твій язик зараз не видасть координати цього посередника, я проведу реструктуризацію Гільдії за методом повної ліквідації, - Максимус Фон Крінж пафосно нахилився над столом, і лазерне лезо його плазмової сокири пройшлося в міліметрі від брендової краватки шефа крадіїв. - Не бреши мені. Протокол 7987 ДБЖ\П9 дозволяє списати твою планету як виробничі втрати Галактики.
  Автолік Гермесович зблід. Його біо-імплантовані очі засіпалися, а швидкі пальці судорожно вчепилися в край столу, наче намагаючись намацати там кнопку екстреної евакуації на інший край Галактики.
- Гаразд, гаразд, Максе! Зніми сокиру, це псує мою ділову карму! - заверещав допитуваний, втрачаючи весь свій пафос ринкового магната. - Зізнаюся! Валізка пішла не просто в даркнет. Замовлення надійшло від Картелю Незаконних Речовин. Посередником був їхній топ-менеджер із логістики. Вони збираються використати «Об’єкт Ікс» як розмінну монету у великій міжпланетній грі з Мінфіном! Усе! Це усе, що я знаю, клянуся державною ліцензією на крадіжки!
  Максимус вдоволено хмикнув, закинув сокиру на плече і, не прощаючись, рушив до виходу. Його пафосний розворот супроводжувався ефектним рухом нановолоконних штанів.
  За хвилину «Вбивчий Миротворець» уже прошивав корупційний смог Клептостибра-3000, стрімко виходячи на навколопланетну орбіту. Відлітаючи від планети крадіїв на безпечну відстань, Гросс-адмірал-регулятор плавно потягнув штурвал на себе. Винищувач розвернувся в порожнечі космосу, зависнувши навпроти брудно-сірої кулі Клептостибра, що світилася мільярдами нелегальних транзакцій.
  Максимус задумався. Його погляд застиг на моніторі, де лічильник живих організмів планети показував цифру у 85 мільярдів шахраїв, перекупників та нелегалів.
  Протокол 7987 ДБЖ\П9 вимагав зачистити всіх причетних, аби унеможливити витік інформації про «Об’єкт Хе». І чорт би з ними, з цими 85 мільярдами злодіїв на Клептостибрі-3000 - космос від цього став би тільки чистішим, а акції страхових компаній у сузір'ї Гончих Псів миттєво підскочили б на двісті відсотків.
  Але виникла проблема морального штибу. Цього разу довкола не було затишної космічної туманності, яка б поглинула термоядерний спалах і приховала факт вибуху. Світло від анігіляції Клептостибра прямолінійно полетить крізь вакуум і його обов’язково помітять на сусідніх курортних та аграрних планетах. Це спричинить запитання на міжпланетних ток-шоу, журналісти почнуть копирсатися в держбюджеті Федерації Нових Бюджетів, а прес-служба президента буде змушена вигадувати казки про «планове випробування нових метеорологічних зондів».
  Щоб зберегти стовідсоткову конфіденційність місії, у Максимуса не залишалося іншого виходу. Доведеться анігілювати ще два десятки сусідніх мирних планет цієї зоряної системи. Суто для того, щоб не залишати потенційних глядачів і свідків. А це - ще якихось 78 мільярдів життів ні в чому не винних цивільних гуманоїдів, які просто вирощували космо-картоплю, платили іпотеку під шість відсотків та вечорами дивилися серіали на стрімінгах.
- Нічого не поробиш, - рішуче зітхнув Максимус Фон Крінж. Його голос прозвучав із тією самою інтонацією, з якою системний адміністратор каже «доведеться зносити всю вінду», коли комп'ютер бухгалтерії випадково зловив вірус. - Супутні втрати - невід'ємна частина ефективної антикорупційної програми.
  Він закинув голову, дозволивши червоному бліку від панелі приладів ідеально підкреслити його трапецієподібні м’язи. Його палець, загартований у боях із міжзоряною бюрократією, рішуче опустився на сенсорну панель управління тактичним ядерним арсеналом.
   Максимус активував режим «Каскадна реструктуризація сектору».
   Із бічних гармат винищувача один за одним почали вилітати квантові аннігіляційні заряди. Двадцять одна торпеда розлетілася віялом у чорній порожнечі, залишаючи за собою красиві, симетричні хвости розпеченої плазми. Вони прямували до своїх цілей із точністю алгоритмів податкової інспекції.
  За хвилину цей сектор космосу перетворився на фінал грандіозного новорічного салюту, який замовили на гроші з викраденого обласного бюджету. Клептостибр-3000 розлетівся першим, спалахнувши брудно-сірим вогнем. Слідом за ним, наче кістки доміно, почали вибухати мирні планети. Зелені аграрні світи, блакитні океанічні кулі, затишні супутники з дачними кооперативами - усе це миттєво перетворювалося на однорідний, стерильний космічний пил кольору «ніщо не вічне».
  Світло від одночасного вибуху двадцяти однієї планети та 163 мільярдів істот було настільки потужним, що засліпило б сенсори будь-якого іншого корабля. Але Максимус просто опустив на очі тактичні сонцезахисні окуляри з тришаровим нано-захистом від сорому. Термоядерне сяйво ефектно відбилося у його лінзах, створюючи ідеальний візуальний образ для обкладинки журналу «Міжзоряний Кілер року».
  Коли остання ударна хвиля розсіялася, залишивши на місці розвиненого зоряного сектора лише ідеальну, мовчазну порожнечу без жодного свідка, Максимус Фон Крінж плавно перевів винищувач у режим гіперпросторового форсажу.
- Зате тепер точно ніякого витоку інформації, - зауважив він сам собі й дав повний газ у напрямку головної бази Картелю Незаконних Речовин.
 
III
«Nar(ko)/7»
 
  Наступною зупинкою стала планета Nar(ko)/7. Атмосфера цього світу була настільки насичена заспокійливими газами, стимуляторами та парами закису азоту, що довелося увімкнути імплантований у горло фільтр. Навколо орбіти замість кілець літали гігантські голографічні пачки з міжпланетними заспокійливими, які підсвічувалися неоном кольору «депресія третього ступеня».
  Максимус приземлився на газоні перед головним офісом Картелю Незаконних Речовин, перетворивши доглянуту клумбу з нано-коноплями на купу попелу. Завдяки протоколу 7987 ДБЖ\П9, місцева служба безпеки навіть не спробувала підійти - система автоматично розпізнала Гросс-адмірала як Головного Санітарного Інспектора Всесвіту з правом конфіскації будь-якого майна.
  Він увійшов до тронного залу Картелю. Його торс, загартований у боях із плазмоїдами та здоровим глуздом, випромінював рішучість.
  На гігантському водному матраці посеред залу лежав лідер Картелю - Обдолбиш-Вен. Його очі розширилися до розмірів сопел ядерного двигуна, а на обличчі застигла посмішка людини, яка щойно усвідомила, що всесвіт - це просто симуляція, створена лінивим програмістом на фрілансі. Він повільно жував космічну жуйку, намагаючись сфокусувати погляд на ідеальному пресі Максимуса.
- О-о-о, чува-а-а-к, - протягнув Обдолбиш-Вен, і його голос прозвучав так, наче він говорив зсередини порожньої цистерни з-під бензину. - Які кубики... Це що, нова версія тетрісу? Ти явився передати нам нові рецепти від Міністерства охорони здоров'я чи просто хочеш послухати, як звучить тиша між зірками?
  Максимус зробив крок уперед і з силою опустив сокиру на підлогу поруч із матрацом. Лазерне лезо видало соковитий звук «вжжж», змусивши воду всередині ліжка закипіти.
- Слухай сюди, Вен, - вистрелив словами непроханий гість. - Мені потрібен «Об’єкт Хе», який Автолік Гермесович передав твоєму менеджеру. Кажи, де валізка, або я перетворю твою планету на найбільший в історії Галактики пшик.
  Обдолбиш-Вен перелякано здригнувся, і його розслаблений дзен миттєво випарувався, поступившись місцем тверезому страху перед ядерним аудитом. Він судорожно почав тицяти пальцями у свій планшет, який світився всіма кольорами веселки.
- Чувак, не треба анігіляції! У нас тут і так екологічний збір не сплачений! - заверещав лідер Картелю. - Валізки вже немає! Ми були лише посередниками! Нас найняв кінцевий замовник. Справжній бос, який крутить усіма фінансовими потоками дипломатів! Він зараз перебуває на планеті Нелрам-69 у сузір'ї Великого Хайпу. Це він платив за крадіжку! Я скинув тобі координати, тільки не руйнуй мій феншуй!
  Фон Крінж посміхнувся, зафіксувавши дані у своєму нейролінку. Слід розслідування нарешті вивів його на фінішну пряму. Назва планети «Нелрам» здалася йому підозріло знайомою - наче перевернуте ім'я когось, кого він дуже добре знав, але метаіронія шпигунського жанру вимагала, щоб він здогадався про це в останній момент.
  Звісно, протокол не знав жалю, компромісів чи знижок на оптові зачистки. Обдолбиш-Вен занадто багато бачив, занадто багато знав і занадто повільно розмовляв, що створювало реальну загрозу затягування шпигунського хронометражу.
  Максимус Фон Крінж суворо розвернувся на закаблуках, змусивши плазмову сокиру зробити в повітрі прощальне сальто, і попрямував до виходу. За хвилину його космоліт уже вертикально набирав висоту, пробиваючи фіолетові шари заспокійливої атмосфери.
  Вийшовши на безпечну орбітальну дистанцію, Максимус знову кинув погляд на панель приладів. Лічильник живих організмів на планеті Nar(ko)/7 безтурботно блимав цифрами: 34 мільярди бариг, дистриб’юторів та продажних фармацевтів. Звісно, за правилами повної конфіденційності, варто було рахувати й навколишніх мешканців. Термоядерний спалах у цьому секторі знову помітили б сусідні системи. А це означало лише одне - нову ринкову оптимізацію територій. Під гарячу руку каскадної анігіляції потрапило ще кілька сусідніх зоряних систем - а це 123 мільярди мирних жителів, які в цей момент просто пили чай, закривали річні звіти або радісно купували непотріб через міжпланетні додатки.
- У бізнесі державного значення немає місця для свідків, - вголос зауважив Максимус.
  Коли кнопку знищення було натиснуто, з нижніх відсіків винищувача шквальним віялом вилетіли три десятки ядерних зарядів і картина знищення попередньої планети повторилася, наче перемальована штрих у штрих.   
  Герой п’яти воєн, семи революцій та двох подавлених пyтчiв спокійно вивів на лобове скло координати кінцевої цілі - планети Нелрам-69, де на нього чекав таємничий замовник. Увімкнувши гіперпросторовий форсаж, «Вбивчий Миротворець» розчинився у вакуумі, залишаючи позаду лише ідеальну темряву.
 
IV
«Розв’язка»
 
  Мій розумний читач вже розгадав фінальний твіст, передбачуваний, наче напис «Made in China» на сувенірі з Парижа. Але наш герой Максимус Фон Крінж користувався своїми вражаючими м’язами непомірно частіше, ніж мозком. Нейрони Гросс-адмірала-регулятора спали міцним сном, заколисані постійним виділенням тестостерону, тож для нього стало повною несподіванкою те, що він побачив на планеті Нелрам-69.
  «Вбивчий Миротворець» припаркувався на затишній планетці сьомого типу - «Житло під ключ для бюрократів середньої ланки». По центру платформи стояв гігантський урядовий крейсер класу люкс, на борту якого світився пафосний напис: «ГАЛАКТУС».
  Максимус вийшов із кабіни, звичним рухом розправив плечі і поправив плазмову сокиру.
  Біля трапу «ГАЛАКТУСа» його зустріла вона. Полковник Марлен Диджитал більше не була вдягнена у суворий кітель - на ній був розкішний дизайнерський плащ із нано-пір'я космічного павича, а в руках вона тримала ту саму викрадену валізку з «Об’єктом Хе». Артефакт з обох боків був буквально помічений великою червоною літерою «Х».
  Фон Крінж зупинився. Його ліве око, модифіковане для розпізнавання шпигунських інтриг, нарешті пов’язало назву планети «Нелрам» із її перевернутим іменем.
- Так це ти... Ти замовник крадіжки?! - вигукнув Фон Крінж, і в його голосі прозвучало стільки трагічного пафосу, наче він щойно дізнався, що його улюблений бренд протеїну зняли з виробництва. - Ти використала мене!
  Жінка цинічно розсміялася. Звук її сміху нагадував шелест річного фінансового звіту, у якому сходилися всі цифри, включно з краденими у населення субсидіями.
- Облиш цей драматизм, Максе. Твій театральний хист залишився на рівні випускника курсів акторської майстерності в Житомирі, - вона ніжно погладила кришталеву поверхню валізки. - Звісно, це я. Невже ти думав, що Гільдія Крадіїв чи Картель Бариг здатні самостійно провернути операцію такого рівня? Мені потрібен був привід, щоб задіяти протокол 7987 ДБЖ\П9. Абсолютна влада в руках харизматичного ідіота з ядерною кнопкою - це найкращий інструмент для капітальної реструктуризації ринку.
  Вона підійшла ближче, і її погляд став холодним, як ліквідаційна вартість збанкрутілого заводу.
- Моя кар'єра застрягла на рівні полковника, Максе. Але вище начальство в Генеральному Штабі пообіцяло мені дещо особливе. Якщо я знайду спосіб повністю ліквідувати у цьому секторі повій, крадіїв та бариг - усі ці кримінальні елементи, які псували офіційну статистику Федерації, - я отримаю бажане. Мені гарантували портфель Генерального Координатора Галактичного Оптимізму та Бюджетного Розпилу. Це найвища цивільна посада! Я буду керувати всіма потоками міжзоряних грантів на покращення життя!
  Максимус напружив біцепс, змусивши плазмову сокиру видати загрозливе «вжжж».
- Але ціною були триста мільярдів життів цивільних! - роздратовано вигукнув він у небо, чекаючи, що зараз почнеться дощ для підсилення драматичного ефекту, але атмосфера Нелрам-69 була занадто сухою. - Я знищив кілька десятків мирних планет!
- Мовою лідерів держави це зветься «супутніми витратами». Неможливо приготувати для влади яєчню, не розбивши кільканадцять яєць. Ти їх розбив, ми приготували. І ніхто про це не дізнається, Максе, - Марлен щиро посміхнулася. - Адже ти сам не залишив жодного свідка. Ти виконав усю брудну роботу за мене. Керівництво щасливе. Сектор чистий. Показники злочинності там тепер офіційно дорівнюють нулю, бо там більше немає кому порушувати закон. Залишився останній штрих - відкрити цю валізку.
- Я заслужив принаймні на це. Покажи, що там за Об’єкт, заради якого полягло стільки винуватих та безневинних. Що там? Смертоносний вірус? Креслення квантової зброї великого радіусу дії? Формула еліксиру безсмертя?  - розгублено промовив Максимус Фон Крінж. Його голос тремтів від екзистенційної драми, а прес рельєфно здригався, наче Різдвяний пудинг на планеті Діккенс-18.
  Марлен Диджитал саркастично хмикнула. Вона піднесла валізку до власного вуха. Замок видав тихий, задоволений звук «чпок», схожий на відкриття пластикового контейнера з домашнім обідом на робочому місці.
  Кришка валізки повільно піднялася, випустивши назовні легку хмаринку нано-дезінфектора.
  Максимус зробив крок уперед. Його очі розширилися, а плазмова сокира ледь не випала з натренованих рук. Він був приголомшений. Навіть його модифікований нейролінк на секунду завис, марно намагаючись підібрати метаіронічну аналогію .
- Це... це... купа лайна?! - вигукнув Гросс-адмірал-регулятор, вказуючи пальцем на вміст контейнера. - Триста мільярдів життів, десятки знищених планет, анігіляція ескорт-індустрії та тіньової економіки Галактики - заради ОЦЬОГО?!
- Не просто купа лайна, Максе. Прояви трохи поваги до державної таємниці, - суворо виправила його Марлен, акуратно закриваючи валізку. - Це офіційні фекалії нашого лідера, президента Зігмунда Алгоритма IV. За ним скрізь ходить елітний загін спецпризначенців Державної Охорони у кількості півтори сотні осіб. Знаєш, чим вони займаються 24/7? Вони цілодобово слідкують за кожним його візитом до вбиральні, щоб утилізувати абсолютно всі продукти життєдіяльності славетного ватажка. Їх священна місія - гарантувати, що ніхто у Всесвіті не заволодіє генетичним матеріалом лідера!
  Вона закинула валізку на плече, і її плащ із нано-пір'я павича ефектно зашарудів.
- То купка лайна президента важить більше за триста мільярдів життів?!? – не вірив власним словам Фон Крінж.
- Так було завжди, мій стероїдно-істероїдний друже. Ієрархія всесвіту непохитна: життєдіяльність вищого керівництва - це стратегічний актив, а смертність та народжуваність бідноти – усього лише статистика для звітів перед МВФ. 
 
V
«Фінал»
   
  Герой п’яти воєн, семи революцій, двох подавлених пyтчiв та порятунку президентського лайна – Максимус Фон Крінж сидів з келихом вина на своїй фермерській планеті ГМО-4. Електронний камін видавав затишний цифровий тріск у режимі «Заміська романтика 2.0». Рідкокристалічний екран відтворював ідеальне 3D-полум'я без жодного натяку на справжній попіл або запах гару.
  Нарешті він знову був на самоті, якщо не рахувати голографічних корів, які за вікном беззвучно жували штучну траву. Його торс, як і раніше, залишався пафосно оголеним, а кубики пресу розслаблено підсвічувалися червоними бліками цифрового вогню, нагадуючи архітектуру закинутого торговельного центру в спальному районі.
  Він повільно перевів погляд на протилежну стіну, де на оксамитовому стенді красувалася його гордість - колекція нагород.
  Там блідо-синім світлом переливався Орден За Перемогу над Офшорами, кришталевим блиском вигравала Медаль за Підкорення Туманності Равлика, а поруч тьмяно світилася Зірка за Ефективне Придушення Бюджетного Бунту. Але серед усіх цих численних орденів, загартованих у несамовитих баталіях, тепер виділялася ще одна - абсолютно нова відзнака за його останнє, суперсекретне завдання державного значення.
  Офіційно відзнака називалася «Орден Національної Конфіденційності Імені Зігмунда Алгоритма IV». Фон Крінж некліпно дивився на нову медаль, все дужче суплячи брови в нападі неконтрольованої огиди. У сяйві штучного комину блиск винагороди відливав виразним матово-коричневим кольором.


УСІ МОЇ ТВОРИ на САЙТІ: https://poembook.ru/orfei22