Золото Полуботка

300 років тому український гетьман Павло Полуботок вніс 200 000 золотих монет до Банку Англії під 7,5% річних,

а у своєму заповіті він зазначив, що 80% золота призначено для майбутнього незалежної України.

Золото Полуботка – це за деякими джерелами підтверджена легенда, яка свідчить про те, що у 1723 році украі;нськии; гетьман Павло Полуботок нібито залишив на зберігання в одному з англіи;ських банків 200 тисяч золотих монет під 7,5%. Згідно з легендою, зробив він це незадовго до свого арешту, а у заповіті гетьман зазначив, що 80% золота мають піти на маи;бутнє незалежноі; Украі;ни, а решта — и;ого правонаступникам.

Павло Леонтіи;ович Полуботок – козак, син переяславського полковника, якии; жив у 1660-1724 роках. Він мав гарну освіту, побудував дивовижну кар’єру та мав неи;мовірні статки, які включали, як золото, так и; інші унікальні реліквіі;: від ювелірних прикрас та ікон до зброі; та посуду.

Однак у певнии; період свого життя Полуботок посварився з гетьманом Запорізького віи;ська Іваном Мазепою та підтримав Петра I. Водночас політика и;ого була досить хитрою, отримавши владу, він почав дипломатичні ігри з росіи;ським царем, намагаючись зберегти Гетьманат та отримати для Украі;ни максимальну державну автономію. Та на жаль, перемогти у ціи; боротьбі и;ому не вдалось. Так, передчуваючи свіи; арешт, він вирішив передати 200 тисяч золотих монет на зберігання в Англію, для того, щоб і;х могли передати на маи;бутнє незалежноі; Украі;ни. До золота додавались чіткі інструкціі; та заповіт.

Крім цього, подеи;кують, що іншу частину своі;х скарбів гетьман сховав у “надіи;них місцях”, деякі з дослідників називають Любеч, деякі запевняють, що це був Глухів.

Зауважимо, що арештували Полуботка не вдома, а під час офіціи;ного візиту до царя. Коли гетьман і;хав до Петербурга – вже знав, що може не повернутись. А в росіи;ськіи; імперіі; знали украі;нського козака, як “одного із наи;багатших у Малоросіі;”. Тож, очевидно, якщо вкладу в англіи;ськии; банк не було, то десь мала б бути інформація про передачу величезних статків, або ж про конфіскацію. Втім про це ніде немає жодного слова.

Історія про золота Полуботка згадувалась, як у медіа, так і серед політичних кіл неодноразово, однак жодного разу громадськість так і не отримала жодних пояснень. Але про це трохи пізніше. Уявімо, що золото все ж існує, то як и;ого отримати? Через 300 років відсотки на депозит перетворили вклад Полуботка у неоціненнии; скарб, чи не так?

У червні 1990 року під час візиту прем’єр-міністра Великоі; Британіі; Маргарет Тетчер в Украі;ну, поет Володимир Цибулько оголосив, що якщо золото буде повернуто, то на кожного з 52 млн громадянина незалежноі; Украі;ни доведеться близько 38 кг.

Однак, згідно з умовами, які прописав Павло Полуботок, отримати спадщину гетьмана можна лише у тому випадку, якщо за нею прии;де людина, яка зможе документально довести, що є прямим нащадком Полуботка. А чи є ці нащадки?

В 1922 році до посольства УРСР у Відні звернулася людина, що приі;хала з Бразиліі; та назвалася Остапом Полуботком — прямим нащадком одного з синів гетьмана. Він показав послу Юрію Коцюбинському копію документа про вклад Полуботка, оригінал якого він начебто зберігав у надіи;ному місці та запропонував угоду: він передає право на отримання грошеи; уряду УРСР, а за оригінал він отримає один відсоток накопиченоі; суми. Однак спроба переговорів з Банком Англіі; завершилась нічим.

Пізніше, за часів Хрущова, був ще один запит з Лондона про спадкоємців Полуботка, але на нього Ін’юрколегія без будь-якого слідства відповіла, що таких не виявлено. Про це у 1991 році доповідав у Раді Леонід Кравчук, 1-и; Президент Украі;ни.

Водночас дехто вважає, що навіть за наявності прямих спадкоємців, Украі;на не змогла б отримати золото, оскільки Радянськии; Союз ще у 1986 році відмовився від будь-яких фінансових претензіи; до Великобританіі;.

Вперше, історія набула широкоі; популярності у 1907 році, коли була опублікована в росіи;ському журналі «Новии; час» професором Олександром Рубцем. Вже наступного року “росіи;ське МЗС” виписало ордер на розслідування, однак золото не було виявлено. Також цю історію неодноразово висвітлювали у низці науково-популярних журналів та навіть у деяких книгах та фільмах.

Водночас деякі дослідники вважають, що комуністи добре знали про існування золота Полуботка, а тому ще у 1930 роках почали вести таємні перемовини з Великобританією. Однак вже на тои; час сума вкладу була настільки великою, що виплата цих коштів поставила б Англію на грань банкрутства, але водночас відмова сплачувати – призвела б до непоправноі; шкоди для репутаціі; краі;ни.

Втім відомо, що СРСР не отримав до Другоі; світовоі; віи;ни жодних грошових надходжень, однак під час віи;ни Британія стала одним з головних партнерів, якии; надавав значну віи;ськову допомогу, що у перерахунку дорівнює мільи;онам фунтів стерлінгів. Вважають, що саме гроші Полуботка і стали розмінною монетою у ціи; допомозі. Водночас жодних документів чи інших підтверджень щодо домовленостеи; між радянською владою та Великобританією і досі немає.

Разом з тим, нового резонансного повороту ця справа отримала у 2014 році, коли польська газета “Kurier Poranny” офіціи;но заявила, що під час проведення будівельних робіт під котлован для маи;бутньоі; мечеті в престижному лондонському раи;оні Вест-Енд (West End), було розкрито підземелля на місці колишнього банківського сховища, яке було закинуте ще з часів Великоі; пожежі (Great Fire of London).

Зазначається, що у підвалах було знаи;дено цінності, які раніше вважалися втраченими, а саме 4 бочки із золотими монетами, залишеними гетьманом Павлом Полуботком. У цих діжках було виявлено книги з Украі;ни, понад 400 тисяч золотих дукатів, що були викарбувані Бердичівським монетним двором і ще невелика кількість інших монет.

Однак експертиза виявила цікавии; факт: золотим був тільки поверхневии; шар монет, а основна маса (понад 90 %) — була виготовлена з родію. А родіи; коштує більш ніж у шість разів дорожче за аналогічну вагу золота. При цьому спектральнии; і радіовуглецевии; аналіз показали, що родіи; був здобутии; в нині виснаженіи; мідніи; шахті неподалік від Говерли в украі;нських Карпатах.

Деякі розслідувачі наполягають, що саме цеи; знаи;дении; скарб вплинув на вихід Великобританіі; із ЄС. Адже в іншому випадку краі;на мала б право лише на невеликии; відсоток від знаи;деного золота, а так, змогла присвоі;ти усе знаи;дене собі. Однак ніяких нових деталеи; цього розслідування и; досі немає.

Visit Ukraine>
Блог