думки на мотузцi

Часто Я не можу написати щось, в плані віршу - тільки через те,
що не можу підібрати слів, виразити думку
і справа не в умінні, АБСОЛЮТНО НІ, не в ньому.
в мене в такі "порожні" моменти, густо-постійні, дійсно бракує думалки, раціональної можливості самовиразитися,
шо і казати - я не можу виразити думку, опис, враження, хочіння - не тільки для твору,
а й для власних потреб - не можу це зробити

Дуже часто це так само працює і в спілкуванні з друзями-подругами. Що таїти: хлопців-друганів, яких-не-яких - в мене майже і немає, одні сумнозвісні подруги, які частіше - як блошиці, чим як Люди. Але, словами - це називають та описують як: "подруга" - особа жіночого роду як дружить, з якою дружать особи спільної статті чи протилежної -, "друг", "другани", "друзі", а також "друзі" - це сукупність таких друзів всіх статей.
________________________
Like, a lotta times I can't write anything, like poem-wise — just 'cause I can't find the words, can't get the thought out. And it's not about skill, ABSOLUTELY NOT, not about that at all. In those 'empty' moments, like constantly, I really be lacking the brainpower, the rational ability to express myself. Like, what can I even say — I can't express a thought, a description, an impression, a want — not just for a piece of writing, but for my own needs too — I just can't do it.

Real talk, this happens hella often when I'm talking to my friends too. Not gonna lie: guy friends, like actual dude-friends, I basically don't have any — just those notorious girl-friends who are more like fleas than actual People. But like, in words, this is what they call and describe as: 'friend' — a female-type person who befriends, who people of the same gender or the opposite gender befriend — 'friend,' 'dudes,' 'friends,' and also 'friends' — that's like the whole crew of these friends of all genders.