де ваше всьо?

Коли всі були в 6-му класі – Я був там же і не був.
Коли всім по їх розвитку було між 12-14 – мені було стільки же, менше цього і рідко коли більше цього. Ні, ніколи більше не було. Хоча, душевна тривога і меланхолія глибинна – мої архео і палео світи. Між іншим, я тягнувся до них, вниз і тягнувся до нічного і погоднього – де верхня Вирь.
Закрутився, розтягнувся, трохи в осіле, трохи між хмарами.
Майже витягнувся, прищепками буття під-завис і ніяк не просохну: то від фільмів капає з очей, то із хмар, то з доменних страв, то крижане притуляє.

Смішливі обичні відчуття-обіди, з думками майбутньої помсти і «не прощу». А варто було просто не бачитися взагалі з обідчиками, задирами падлами: не вчитися з ними, не жити поруч, не бувати там де і вони тощо – все ставало так, як їх ніколи і не було, а потім – вже і не актуально все те, що ти їм «готовив». От тільки батьки – на місці. Знаю – і це пройде.
Але іще є общество – яке породжувало твоїх обидчиків, захищало неправду, не хотіло вникать в правдиву логіку проблем, захаращує все і не дає нічого – окрім ненависті.
Залиште мене вже як є.
Думки свої Суми, про свій «домік», про свої халабуди, своїх подруг, кохану і вічні бажання про все писати, про все сакральне – де мені було б добре, багатію дурачком.
Я ненависний дурачок. Вам ненависний, вам і дурачок.
Ну шо ж – а по-людські, по волоко-моральному думали пробувать? Словами грамотно общаться?
Не бичить, не вимагать, не гнать, не відбирать, не зазіхать?.. Попробуйте.
Але… Вам треба старіть, щоби як оті бабусі й дідусі, яких я часто бачу: ледь ходять, ледь сидять на поріжках, самі по-собі, а колись вийобувалися і боялися всіх проще себе… от їх відплата, мужлани - мужланили, дибілкували і угрожали всім, бандюжили підло, а жінки – сучили, стервеніли, дибілкували і сідлуватими були з усім що шевелиться, вчилися по-взрослому жить. Дожили -  научилися. Теперь дохнуть треба.
Хочу подалі і тихо від усіх.

Не нада мені ваших лучших міров, «я хочу - а значит доб’юсь», бомжтнєй космополітичних…їбіться там чи тут
При мені ви не стали лучші, оточуючі – ну от гребіть в свої прихожі мєста.